В сучасному житті часто виникає потреба укладати різного виду договори, що регулюють відносини між споживачами товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. По-перше, треба знати, що саме являє собою договір. Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформлюється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.
До голови районної ради Резніка Валерія Олександровича звертаються громадяни, права яких порушені, як споживачів товарів, робіт, послуг. Бувають випадки, коли громадяни та підприємці, підприємства, установи, організації, які надали неякісні послуги або продали неякісний товар, вирішують свої питання стосовно порушених прав особисто: підприємці в добровільному порядку задовольняють законні вимоги споживачів. Але є й таке, коли підприємці відмовляються виконувати законні вимоги споживача, і тоді досить важко довести та захистити права споживача.
У багатьох випадках споживачі не можуть довести, що між ними та суб'єктами господарювання дійсно був укладений договір, оскільки не мають документа, який би це підтверджував. Тоді виникає питання: яким повинен бути документ, що підтверджує укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями? Як та на підставі якого документа споживач може довести факт укладення такого договору? Відповідь на ці питання нам дасть стаття 12 Закону України «Про захист прав споживачів», в якій зазначено, що у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями, продавець (виконавець) зобов'язується надати споживачеві документ, який засвідчує факт укладення договору і є підставою для виникнення взаємних прав та обов'язків.
Такий документ повинен містити інформацію про:
1. Дату укладення договору.
2. Найменування та місцезнаходження продавця (виконавця).
3. Найменування продукції.
4. Ціну.
5. Строк виконання робіт (надання послуг).
6. Інші істотні умови договору.
7. Права та обов'язки сторін договору.
Якщо споживачеві не було надано документ, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями, такий правочин не є підставою для виникнення обов'язків для споживача. Хотілося б також додати, що у разі відсутності такого документа в подальшому дуже важко довести факт того, що правочин дійсно був вчинений з конкретним суб'єктом господарювання.
Отже, з усього вищевикладеного можна зробити висновок, що вимагаючи від суб'єкта господарювання квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує укладення між Вами та суб'єктом господарювання договір, Ви не тільки в подальшому можете належним чином реалізувати своє право як споживач, але й впевнено використовувати своє право на судовий захист в суді.
Консультант з юридичного забезпечення
виконавчого апарату районної ради
О. Ковтонюк
